Листи з моря

Сьогодні море було майже нерухомим. Не тим листівковим морем, яке люблять фотографувати туристи, коли хвилі красиво розбиваються об берег. І не тим морем, яке лякає штормом та темними хмарами. Сьогодні воно просто було поруч. Спокійне. Тепле. Без жодного бажання комусь щось доводити. Я сиділа на березі й дивилася, як сонце повільно ковзає по воді, залишаючи золоті доріжки, які зникають раніше, ніж встигаєш їх запам'ятати. Поруч хтось неквапливо пив каву. Десь далеко сміялися

Я побачила її не одразу. Вона не привертала уваги і не намагалася бути помітною.Біла, майже прозора, вона росла просто в розпеченому піску — там, де, здається, не має рости нічого. Сонце стояло високо.Пісок був гарячим, майже обпікаючим.І саме там, біля самої кромки моря, цвіла лілія. Вона здавалася крихкою.Але чим довше я на неї дивилася, тим ясніше відчувала:її сила — не в захисті, а в умінні бути. Вона не ховалася.Не шукала тіні.Не боролася з умовами. Вона просто росла — т